Нересниця, село

Світлина автора, 1992

Історичний екскурс

Уперше село згадується у ХIV ст. У 1648 році тут була церква св. Йоана Хрестителя, яка згадується і 1751 року. Наступну двозрубну, тридільну церкву збудував Дмитро Гасинець у 1813 році. Іконостас вирізав Петрус Томашко 1822 року, а ікони намалював Михайло Манкович з помічником Олександром Дуковським 1825 року.

Архітектурна характеристика

Церква була чудовим зразком дерев’яної “готики Потисся”. Колись такі церкви з високими шпилями стояли чи не в кожному селі над Тисою та її притоками. Найбагатше було оздоблено вхід до церкви: ґанок утворювали вишукано профільовані стовпчики, одвірки прикрашало активне рельєфне різьблення. Пам’ятка чарувала пропорціями і чудовим розташуванням на високому схилі, на тлі величного ландшафту.

Спосіб руйнування

З приходом радянської влади у церкві влаштували етнографічний музей. Дерев’яну дзвіницю було перенесено до православної дерев’яної церкви, збудованої 1923 року. У 1991 році храм повернули місцевій греко-католицькій громаді. Поруч збудували нову дерев’яну дзвіницю.  Церква згоріла дощенту 22 березня 2003 року, зайнявшись від непогашених свічок. Це була остання дерев’яна готична церква у долині Тересви.

Пам’яткознавчий матеріал

Гаджеґа Василь. Додатки к исторіи Русинов и руських церквей в Марамороші. Студії історично-архівні. Науковый зборник товариства “Просвіта” в Ужгороді за рік 1922. Ужгород, 1922, с. 182.Сирохман Михайло. Згоріла остання дерев’яна церква в долині Тересви. “Ужгород”, № 13, 5 квітня 2003 р.Бабяк Ярослав. Знову згоріла церква. “Старий замок”, № 25–26, 26 березня 2003 р.Штефаньо Оксана. У Нересниці дотла згорів один із найунікальніших храмів Закарпаття. “Срібна земля–Фест”, № 12, 27.03–2.04 2003 р.