Закон України «Про народні художні промисли» (№ 2547-III). Дає визначення «промислу», закріплює перелік видів НХП та передбачає державну підтримку (кредити, пільгові закупівлі, виставки).
Закон України «Про культуру» (№ 2778-VI). Визнає промисли частиною культурної спадщини та дозволяє створювати спеціальні бюджетні програми для їх збереження.
Закон України «Про публічні закупівлі» (№ 922-VIII). Дозволяє бюджетним установам (музеям, школам, міністерствам) купувати витвори мистецтва напряму у майстра, оминаючи стандартний аукціон (переговорна процедура).
Постанова КМУ №283 «Деякі питання реалізації Закону України «Про народні художні промисли». Затверджує офіційний Перелік видів виробництв і груп виробів НХП, а також положення про художньо-експертну раду.
Розпорядження КМУ № 1677-р «Концепція Держпрограми розвитку НХП 2024–2027». Є основою для сучасних грантових конкурсів. Передбачає створення цифрового реєстру майстрів, надання грантів на обладнання та розвиток культурного туризму.
Указ Президента № 928/2011 щодо стипендій. Засновує щорічні стипендії для молодих майстрів народного мистецтва (віком 14–35 років).
Указ Президента № 127/99 щодо грантів. Засновує гранти Президента для молодих діячів культури на реалізацію творчих проєктів у сфері НХП.
Європейська культурна конвенція (1954). Фіксує право держави підтримувати усі сфери культури, включно з традиційними ремеслами; відкриває доступ до програм Ради Європи (обміни майстрів, виставки).
Конвенція ЮНЕСКО «Про заборону й запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» (1970). Правова основа для повернення викрадених творів народного мистецтва та контролю за експортом виробів промислів.
Гаазька конвенція про захист культурних цінностей під час збройного конфлікту та Перший протокол (1954). Запроваджує захисний знак «Синій щит» для музейних колекцій і шкіл промислів; забороняє вивіз виробів з окупованих територій.
Другий протокол до Гаазької конвенції (1999). Визначає напад на об’єкти культури як воєнний злочин та унормовує «посилений захист» для художніх осередків.
Конвенція ЮНЕСКО «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини» (1972). Дає право номінувати осередки традиційних ремесел (напр., опішнянська кераміка) як частину світової спадщини.
Конвенція ЮНЕСКО про охорону підводної культурної спадщини (2001). Захищає підводні археологічні знахідки з традиційними виробами (наприклад, вантажі кораблів, дерев’яні артефакти).
Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003). Найважливіший документ для НХП. Зобов’язує державу створити Національний перелік елементів (ремісничих технік) і підтримувати їх передачу від майстра до учня.
Конвенція ЮНЕСКО «Про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження» (2005). Дозволяє державі застосовувати пільги та гранти для ремісників і надає доступ до Міжнародного фонду культурного розмаїття (IFCD).
Рамкова конвенція Ради Європи «Фаро» (2005). Визнає громади-носіїв ремесел співвласниками спадщини та є підставою для створення державних електронних реєстрів майстрів.
Нікосійська конвенція Ради Європи про кримінальні правопорушення щодо культурних цінностей (2017). Криміналізує крадіжку або руйнування творів народного мистецтва на міжнародному рівні та спрощує екстрадицію злочинців.
