Різьба по дереву у західних областях України

Вивчення орнаментики гуцульської різьби по дереву показує, що деякі її мотиви мають давне походження, а інші виникли в недалекому минулому. Зокрема, мотиви нескладних геометричних форм близько споріднені з орнаментикою Київської Русі. На древньоруських деревʼяних, кістяних і керамічних виробах часто зустрічаються мотиви прямих, скісних і хвилястих ліній, квадратів і прямокутників, крапок і кругів. Цим мотивам відповідають гуцульські «драбинки», «ільчасте письмо», «кривульки», «моршінка», «зубчики», «дашки», «кантики», «копаниці», «ві-конці», «кочела», «сонічко», «ружі» та «сонішники».

Орнаментальні мотиви складних форм частково розвинулись з древніх елементів, частково є результатом творчих шукань сучасних народних різьбарів. До цих останніх можна віднести мотиви «ягідок», «листячка», «косиць», «пшенички» і «деревця».

Після першої обробки і зʼєднання окремих частин виробу його чистили «цикліною», потім дрібнозернистим скляним папером і загладжували куском пробкового дерева — «корком».

Коли виріб був добре вичищений, його прикрашували. Найдавнішим і найбільш поширеним способом прикрашування деревʼяних виробів була плоска різьба — «вирізуване», яку деякі майстри називали «сухою»,або «чистою» різьбою.

Іншим способом прикрашення деревʼяних виробів була інкрустація — «викладанка» різноколірним деревом, перламутром і рогом.

Прикрашування деревʼяних виробів металевою інкрустацією називається «жированє».

«Впусканє» — четвертий спосіб декорування деревʼяних виробів фарфоровим і скляним бісером — «пацьорками».

Плоску різьбу виконували різноманітними долотами — «різцями». Майже кожний мотив різьби вирізали спеціальним видом долота, і тому різьбар мав від 40 до 50 доліт.