Народна архітектура Українських Карпат XV – XX століття

Бойківська будівельна школа народного церковного будівництва, маючи спільні риси із загальноукраїнським будівництвом, характерна роздрібненням одно-, двох- та триверхих церков багатозаломністю. Кількість таких заломів різноманітна на верхах навіть однієї церкви та в різній комбінації «восьмериків на четвериках», тільки четверикових чи тільки восьмерикових заломів. До питань розвитку багато-заломних церков, в тому числі і з території Українських Карпат, звертався М. Драган 

У бойківській будівельній школі простежується поступове ускладнення конфігурації та форми верхів — від простої зрізаної піраміди до високої ступінчатої вежі, в той же час пропорції між вежею та розмірами будови залишаються незмінними 

 Хоча більшість памʼяток збереглась з XVII ст., наявність двох заломів типу «восьмерик на четвери-ку» під шоломовидним верхом Вознесенської церкви в с. Улюч, збудованої ще в 1510 р., та відомий консерватизм традицій народного будівництва дають підстави припускати виникнення заломів уже в період формування локальних архітектурних шкіл Давньої Русі XII-XIII ст. Хоча церкви цього типу продовжують споруджувати і в наступні століття, кількість заломів та їх комбінації міняються. Наприклад, верх із двох восьмериків у Миколаївській церкві с. Івана Франка Дрогобицького р-ну, 1801 р.; з «двох восьмериків на четверику» в Михайлівській церкві с. Труханів, 1830 р., чи Троїцькій церкві с. Крушельниця, 1842 р., Сколівського р-ну, а також в інших селах; чи верх з «восьмерика на двох четвериках» у Пʼятницькій церкві м. Дрогобич, 1795 р. Серед двоверхих бойків-

ських церков можна назвати Успенську у с. Торки, 1671 р., з двома четвериками над навою та одним над бабинцем чи Успенську у с. Топільниця Старосамбірського р-ну, 1730 р., з двома восьмериками над центральним

верхом та одним над вівтарем. Як приклад найпростіших тривер-

хих церков з двома четвериками над центральним зрубом та по одному над

вівтарем і бабинцем можна назвати церкви в с. Ужок Великоберезнянського р-ну, 1745 р., у м. Турка, в с. Підгірці Стрийського р-ну, 1810 р. Цей тип верхів, а також з трьома верхами по два четверики (с. Сухий Великоберезнянського р-ну, біля 1700 року).