Проєкт «Втрачені церкви Закарпаття»: пам’ятки, яких уже нема, повертаються в культурний простір
Цьогоріч Україна відзначає 30-у річницю проголошення Незалежності. Ця знакова дата – привід осмислити не лише здобутки, а й втрати у нашій культурній спадщині. Втрачені пам’ятки мають повернутися в український культурний простір, щоб заповнити «лакуни», які залишилися там після них, – й застерегти українців від подальших втрат.
Відтак наша команда – Закарпатська академія мистецтв спільно з ГО «Культурна платформа Закарпаття» й за підтримки Українського культурного фонду, – розпочала роботу над проєктом «Втрачені церкви Закарпаття». Наші експерти – дослідник закарпатських дерев’яних храмів, мистецтвознавець Михайло Сирохман, доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв Михайло Приймич, керівник діджитальної складової проєкту, засновник ГО «Культурна платформа Закарпаття» Євген Забарило і ректор Закарпатської академії мистецтв Іван Небесник.
У рамках проєкту «Втрачені церкви Закарпаття» побачать світ однойменна книжка Михайла Сирохмана, онлайн мапа втрачених об’єктів, курс відеолекцій Михайла Сирохмана та Михайла Приймича, візуалізований словник термінів дерев’яної архітектури і багато іншого.
Серед усіх пам’яток архітектури України саме дерев’яні храми є найбільш автентичними. Таких архітектурних форм, які розвинулися завдяки таланту народних будівничих на наших землях, від лівобережних степів до карпатських гір, немає деінде у світі. Тому українські дерев’яні храми по праву вважаються одним із маркерів нашої національної ідентичності.
Україна – країна дерев’яних храмів навіть сьогодні, після всіх руйнацій буремного ХХ століття. У нас їх близько 2,5 тисяч, найбільше у світі: за нами з чималим відставанням за кількістю і за стильовим різноманіттям ідуть Польща – близько 1,5 тисяч, та Румунія – до 1,2 тисяч. Найбагатшою частиною материка нашої дерев’яної архітектури є Українські Карпати, а осередком найбільшого розмаїття стилів і форм – Закарпаття: саме цей невеличкий край став місцем зустрічі західної та східної гілок християнства.
Дотепер у Закарпатті збереглося близько 60 дерев’яних церков, дві з яких внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а ще – дзвіниці й каплиці. Здавалося б, немало, але так здається лише до того моменту, коли ми усвідомимо, скільки втрачено. 156 об’єктів сакральної архітектури Закарпаття, а це 101 дерев’яна церква, 29 дерев’яних дзвіниць і 26 мурованих храмів, були втрачені назавжди упродовж ХХ і ХХІ ст.
І випадкові пожежі є лише однією з причин їхньої загибелі. У першій половині ХХ ст. руйнівним чинником стало бажання громад замінити дерев’яні церкви на муровані, у радянський період багато храмів упали жертвами антирелігійної компанії, а останні три десятиліття пам’яткові церкви нищать, щоби збудувати замість них «нові» й «гарні». Цей процес, як і невпинне «покращення» старовинних дерев’яних храмів за допомогою сяючої бляхи, пластику та неоковирних прибудов, не лише не сповільнюється – він набирає обертів (так, навіть статус пам’ятки ЮНЕСКО не рятує церкви в Ужку та Ясінях від самодіяльних втручань). На сьогодні вже маємо на Закарпатті 101 втрачену дерев’яну церкву – проти 60 збережених.
Не осягнувши і не усвідомивши цих втрат, неможливо зупинити наступні. Отож наша команда поставила собі за мету повернути втрачені й цілеспрямовано знищені пам’ятки з небуття бодай у вигляді світлин, малюнків, текстових описів – щоб вони знову, нехай віртуально, посіли своє місце на культурній мапі Закарпаття та України загалом.
В основі проєкту лежить культурно-історичне дослідження Михайла Сирохмана «Втрачені церкви Закарпаття». Його буде видано у вигляді книжки українською та англійською мовами. Відомий мистецтвознавець, дослідник закарпатських дерев’яних церков, Михайло Сирохман є автором монументальної монографії «Церкви України. Закарпаття» (2000), книжок «55 дерев’яних храмів Закарпаття» (2008), «Дерев’яні церкви та дзвіниці Закарпаття» (2016), «Будівничі закарпатських церков» (2019) та ін. Втраченим церквам він присвятив понад 40 років польових і архівних розвідок. Від 2000 року і дотепер Михайло Сирохман багато працював в архівах та з фондами музеїв Чехії, Словаччини, Угорщини, приділяючи особливу увагу саме втраченим храмам. Виявлені ним факти та унікальні зображення – світлини, малюнки, плани – дали змогу суттєво доповнити матеріали польових досліджень 1980–1990-х років. Отож нове видання міститиме близько 250 рідкісних зображень – світлин, малюнків, планів, чимало з яких є унікальними і будуть опубліковані вперше.
Михайло Сирохман:
«Коли я відкрив для себе світ дерев’яної архітектури, світ неймовірно гарних форм і пропорцій, мені стало страшенно шкода, що ніхто не дізнається – а які ще існували форми, об’єми, елементи. Отож усе почалося з художнього інтересу: мені захотілося витягти з небуття ті форми, що робили цей світ іще багатшим та розмаїтішим. Упродовж 1980–1990-х років я багато разів обійшов усі села, говорив зі старими людьми і нащадками майстрів-будівничих. Кожна здобута світлина викликала глибоке враження, виводила на яв іще одну художню форму. Після 2000 року, коли відшукати щось нове під час експедиції стало майже неможливо, займався архівами й фондами музеїв України та зарубіжжя. Але й сьогодні плекаю надію, що десь на горищі старої хати ще лежить якась забута світлина – і, може, вона знайдеться саме завдяки нашому проєкту?».
Важливою складовою проєкту є створення онлайн мапи Закарпаття з позначеними на ній 156 втраченими об’єктами категорій «дерев’яна церква», «дерев’яна дзвіниця», «мурована церква». До кожної позначки буде прив’язано інформацію про об’єкт та його розміщення. Для трьох маршрутів буде записано аудіогіди, що уможливлять віртуальну мандрівку пам’ятками, яких уже не існує.
Керівник діджитальної складової проєкту, засновник ГО «Культурна платформа Закарпаття» Євген Забарило:
«Не можна використовувати старі мапи, щоб досліджувати новий світ. Цифрова епоха завдяки картографічним сервісам Google Maps та Apple Maps змінює минулі уявлення про поширення інформації, що візуалізує навігаційний простір соціальних взаємодій суспільства.
Саме тому наша мета – публічно представити на глобальному картографічному сервісі архівні зображення унікальних своєю архітектурою об’єктів і зазначити в описі до кожного з них – як і ким було завдано цих втрат. Ми сподіваємося, що це стане засобом стримування від подальших архітектурних втрат у ХХІ ст., а Україна стане європейським лідером у сегменті туризму об’єктами сакральної архітектури».
Закарпатська академія мистецтв не випадково узялася до проєкту, присвяченого втраченим дерев’яним церквам, – там уже давно ведуться дослідження на цю тему.
Ректор Закарпатської академії мистецтв Іван Небесник:
«Співробітники Закарпатської академії мистецтв напрацьовують масиви унікальної інформації. За підтримки Українського культурного фонду ми маємо шанс поєднати десятиріччя наукової роботи із сучасними каналами інтерпретації та передачі цих доробків. Команда проєкту “Втрачені церкви Закарпаття” має на меті не лише створити найвичерпніший архів втраченої дерев’яної сакральної архітектури краю. Якщо цей проєкт допоможе вберегти від руйнування та зникнення бодай одну церкву – це буде неабияким досягненням».
Викладачі та випускники Закарпатської академії мистецтв традиційно беруть участь у реставрації закарпатських церков і пам’яток сакрального мистецтва. Так, Михайло Приймич, доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва, де студентів навчають основам роботи реставратора, виступив науковим керівником реставрації стінопису та іконостаса Кафедрального собору в Ужгороді в серії проєктів у рамках транскордонної співпраці Угорщина–Румунія–Словаччина–Україна. Викладач Академії Михайло Сирохман ще на початку 2000-х років організував колег та студентів на громадські акції, завдяки яким дерев’яні церкви в Гукливому та у неіснуючому селі Кужбеї було перекрито новим ґонтом. В Академії запроваджено спецкурс для магістрів «Дерев’яна архітектура Карпат», який викладає Михайло Сирохман.
Викладачі та студенти Академії врятували від знищення два старовинні закарпатські іконостаси з церков у селах Дубриничі й Туриця – їх демонтували, вивезли та упродовж кількох років реставрують. Для того, щоб посилити цей напрямок підготовки студентів, планується створити на базі Академії реставраційну майстерню.
Отримавши доступ до бази даних «Втрачені церкви Закарпаття», студенти матимуть змогу відтворювати неіснуючі пам’ятки за допомогою 3D-моделювання. А вже незабаром вони зможуть ознайомитися з курсом із 5 відеолекцій, який у рамках проєкту готують для широкої аудиторії Михайло Сирохман та Михайло Приймич.
Михайло Приймич, доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв:
«Ми вирішили скласти лекції так, щоб вони були корисні й тим, хто лише починає знайомство зі світом сакральної архітектури та мистецтва, й тим, хто вже добре із ним обізнаний. Так, свої лекції я почну з розповіді про явище українського іконостаса, про найдавніші зразки іконостасів та стінопису, які збереглися на Закарпатті дотепер і які кожен може побачити на власні очі, а далі вже перейду до аналізу особливостей закарпатських іконостасів різних періодів, тих впливів, під якими вони формувалися».
Поки наші експерти працюють над створенням архіву втрачених церковних пам’яток та курсом лекцій, інші члени команди проведуть серію експедиційних виїздів: ми вирушимо у різні райони Закарпаття, щоб встигнути зафіксувати ті ландшафти, окрасою яких досі є старовинні церкви, та принагідно обговорити з місцевими громадами небезпеку потенційних втрат.
Отже, робота над проєктом – у розпалі, а слідкувати за його новинами запрошуємо на сторінках соцмереж:
Facebook – https://cutt.ly/6mySyUa
Instagram – https://www.instagram.com/lost.churches/