Воловець, місто

Православний рух започаткував у Волівці священник-емігрант Лев Тиблевич у 1925 році. Одним із місцевих активістів був Андрій Беца, який 1926 року очолив спорудження дерев’яної православної церкви та дзвіниці. Разом із ним працювали Іван Мадяр, Федір Баганич і, можливо, брати Андрія Беци – Олекса та Михайло.

Чотиридільна церква мала каркасні стіни, обшиті дошками. Дахи були вкриті ґонтом і увінчані п’ятьма главками: більша була у центрі, чотири менші – довкола. Перед західним фасадом стояла традиційна двоярусна дерев’яна дзвіниця.

Привабливий ансамбль дерев’яних споруд було незначно пошкоджено внаслідок військових дій у серпні 1943 року, а потім розібрано місцевими людьми з Мадяровиці (частина Волівця), які опинилися без житла. Дзвони перенесли до дзвіниці греко-католицької церкви, перетвореної за радянської влади на православну.

Записано 1996 р. у Волівці зі слів Ганни Баганич (1916 р. н.), Ганни Шишканинець (1902 р. н.), Гафії Гурзан (1921 р.н.).