ВЕРХНЄ ВОДЯНЕ, село
Історичний екскурс
Село існувало вже у XIV ст. У 1751 році тут була дерев’яна церква св. арх. Михаїла з вежею, прикрашена всіма образами. 1893 року майстер Василь Тафій спорудив невелику граційну дерев’яну церкву. 1924 року ґонтове покриття її дахів замінили на бляху. У 1978 році стіни зрубів потинькували, у 1983–1984 роках до головного фасаду церкви прибудували односхилий дах на двох металевих трубах, а на стрункий шпиль посадили кулясту главку. Упродовж 2009–2010 років вежа отримала великий цибулястий купол, вкритий сліпучою «золотою» бляхою, дахи пофарбували в ядучо-синій колір.
Архітектурна характеристика
Пам’ятку Верхнього Водяного, дерев’яну каплицю, сфотографував Петер Балоґ 1910 року, ця світлина зберігається у фототеці Етнографічного музею в Будапешті. Не вдалося встановити, де саме стояла каплиця, що походила, імовірно, з ХІХ ст.
Спосіб руйнування
І Каплиця, вочевидь не існувала вже в 1920-х роках, оскільки не потрапила в об’єктив чеських дослідників.
Пам’яткознавчий матеріал
Петер Балоґ, 1910. Budapest. Néprajzi múzeum (NM F331901)
Попович Василь. Храми Рахівщини. Ужгород, 2013, с. 122–123.
