БОРОНЯВО, село
Світлина автора, 1996
Історичний екскурс
У 1716 році священик Іоан Козак купив у хустян шматок землі за 40 золотих і побудував невелику дерев’яну церкву, біля якої пізніше був похований. У 1774 році було збудовано нову церкву. Остання дерев’яна церква та дзвіниця походили, вочевидь, з початку ХІХ ст.
Архітектурна характеристика
Проста лаконічна споруда складалася з подовженого основного приміщення та дещо вужчого п’ятистінного святилища. Маленьку вежу вкривало чотирисхиле шатро з ліхратиком.
Спосіб руйнування
З приходом радянської влади, у 1946 році, Боронявський монастир закрили, монахів вивезли в Сибір. У 1953-му частину споруд розібрали, а з церкви зробили склад. Однак до колишнього монастиря постійно приходили люди, і у 1967 році влада вирішила зруйнувати церкву. Повалили одну стіну, а далі прибігли люди й запобігли повному руйнуванню. Народ відремонтував церкву. Тоді її обгородили сіткою з колючим дротом, щоб ніхто не міг наблизитись до храму.
У 1990 році монастир було повернуто василіанам. Як це завжди буває, відродження монастиря сприяло реконструкції усіх споруд. Від 2001 року до 2008-го тривало спорудження монастирських будівель та мурованої церкви Воздвиження Чесного Хреста. Дерев’яну церкву та дзвіницю не було збережено
Пам’яткознавчий матеріал
Клованич Іван. Історія Боронявського Благовіщенського монастиря, Львів, 1999.
Мороз Володимир. Світильник віри: історія Боронявського монастиря на тлі епох. Львів, 2017.
